Крижинку знищують донці: хто стоїть за знесенням легендарного льодового комплексуКрижинку знищують донці: хто стоїть за знесенням легендарного льодового комплексуКрижинку знищують донці: хто стоїть за знесенням легендарного льодового комплексуКрижинку знищують донці: хто стоїть за знесенням легендарного льодового комплексу

Крижинку знищують донці: хто стоїть за знесенням легендарного льодового комплексу

Льодовий комплекс «Крижинка» у київському парку «Перемога» приречений. Новий власник відкрито заявив журналістам: арена більше не функціонуватиме, її знесуть, а земельну ділянку забудують. Що саме постане замість спортивного об'єкта – невідомо, але сам факт зникнення «Крижинки» вже очевидний.

Хто купив «Крижинку»

Згідно з відкритими даними реєстру, власником комплексу стало ТОВ «Енерджі Енерго Інвест». Бенефіціаром цієї компанії є Галицький Микола Іванович (1983 р.н., Київ). Саме він підтвердив медіа, що льодова арена закривається назавжди – його цікавить виключно земельна ділянка.

Донецький слід

Того ж Галицького реєстр показує як бенефіціара ТОВ «ЮКАС ПЕТРОЛІУМ» – разом з іншою цікавою постаттю. Другий співвласник – Немсадзе Вахтанг Гурамович (1984 р.н., уродженець Донецька, мешканець Києва).

Прізвище Немсадзе небайдуже тим, хто пам'ятає донецькі 90-ті. Вахтанг доводиться племінником Гіві Немсадзе, відомого в кримінальних хроніках як «різаний». За даними журналістських розслідувань, Гіві у своій час входив до близького оточення Ріната Ахметова. Щодо його особи існували серйозні кримінальні підозри, включно з обвинуваченнями у численних злочинах на Донбасі в 90-х роках. За часів Януковича Немсадзе-старшого було виправдано судом – за поданням першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, який згодом став фігурантом звинувачень у державній зраді.

Що буде замість «Крижинки»

Галицький не конкретизував плани забудови. Варіанти різні – від житлового комплексу чи бізнес-центру до об'єктів комерційної інфраструктури. Враховуючи, що Немсадзе має стосунок до бізнесу автозаправок (через ТОВ «ЮКАС ПЕТРОЛІУМ»), не виключений навіть варіант АЗС. Хоча автозаправка в парку виглядала б абсурдно – втім, у Києві останніх років і не таке траплялося.

Так чи інакше, «Крижинка» йде. А з нею йде ще один шматок міського спортивного простору – на користь людей, чиї біографії тісно переплетені з донецькими 90-ми і оточенням Ахметова.


Детальна інформація про бенефіціарів компаній – у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.